Інформатика та інформація
Інформатика — це наука про інформацію та методи і засоби її опрацювання (інформаційні технології).Слово інформатика французького походження. Воно складається з двох слів: «інформація» й «автоматика». В англомовних країнах цю дисципліну називають конкретніше «computer science» — наука про комп'ютери.
Термін інформація є неозначуваним. Він походить з латинської мови й означає відомості (дані, повідомлення) про властивості об'єктів, процеси чи явища навколишнього світу. Термін опрацювання є збірним. Під ним розуміють отримання, подання, зберігання, шукання, пересилання, перетворення, захист інформації тощо. Такі процеси називаються інформаційними.
Розглянемо приклади інформаційних процесів у побуті.
МИ отримуємо інформацію, спілкуючись із людьми, читаючи пресу, слухаючи радіо чи переглядаючи телепередачі Подаємо (відображаємо, кодуємо) інформацію за допомогою символів алфавіту або сигналів.
Шукаємо інформацію у книжках, довідниках, базах даних.
Зберігаємо її у пам'яті, на папері, комп'ютерному диску.
Пересилаємо на відстань через повітря, ефір, лінії зв'язку, користуємося послугами пошти реальної чи електронної.
Нагромаджуємо, вивчаючи нові предмети та явища.
Перетворюємо, виконуючи арифметичні дії з числами, аналізуючи відомості, дані експериментів тощо.
Захищаємо інформацію від підробки чи викрадання за допомогою паролів, підписів тощо.
Методи — це прийоми опрацювання інформації певного призначення. Основним технічним засобом тут є комп'ютер. Сукупність методів і засобів утворює інформаційну технологію.
З основними інформаційними технологіями ви ознайомитеся в курсі шкільної інформатики.
Властивості інформації. Для прийняття правильних рішень і планування своїх дій людям потрібна інформація. Не будь-яка інформація є корисною. Люди у всі часи намагалися зібрати і зберегти для себе і нащадків корисну, повну та достовірну інформацію. Достовірна інформація — це факт. Сукуп-ність фактів з певної галузі — це знання.
Головні властивості інформації такі: однозначність, зрозумілість, актуальність, достовірність, повнота.
Розглянемо приклади. Неоднозначність є у повідомленні «Потяг відправляється о 9-й год.», оскільки не зрозуміло: він відправляється вранці чи увечері.
Дорожні знаки однозначно інформують водіїв про умови руху транспорту.
Керівники установ і держави повинні формулювати розпорядження, накази та закони так, щоб виконавці розуміли і виконували їх однозначно.
Якщо учень отримав лист, написаний мовою, яку він не вивчав, то відповідний текст не несе для нього корисної інформації, оскільки текст незрозумілий за формою подання інформації.
Якщо 21 серпня ви дізнаєтеся, що останній термін подання документів для вступу на навчання в деякий коледж закінчився 20 серпня, то будь-яка інша інформація про цей коледж, якою б цікавою не була, стане неактуальною.
Заносячи в анкету дані про себе, ми подаємо достовірну інформацію. Недостовірні дані називаються дезінформацією.
Достовірність і повнота інформації відіграють важливу роль у військовій справі, для її отримання вишколюють спеціальні підрозділи.
Носії інформації. Ту чи іншу інформацію несуть усі об'єкти живої чи неживої природи. Усі живі істоти можуть отримувати і передавати інформацію. Люди протягом багатьох поколінь створювали й удосконалювали засоби зберігання та передавання інформації. Тому інформація є не лише в книжках, газетах чи телепередачах. Носіями інформації є ієрогліфи на скелі, телеграфні сигнали у вигляді послідовностей крапок і тире, сигнали світлофора, біологічні й електричні імпульси та, звичайно, числа.
Засіб, за допомогою якого інформація може бути зафіксована, називають носієм інформації. Найважливішим природним (органічним) носієм інформації є мозок людини.
Першими природними носіями, на яких первісна людина відобразила навколишній світ, були камінь, дерево і шкіра (пергамент). Невдовзі для описування побуту, бойових дій, ведення облікових записів було винайдено письмо і люди почали застосовувати глиняні дошки, папірус, тканину.
Переломним винаходом людства був папір, а згодом друкарський верстат, що сприяло поширенню грамотності на планеті. Письмо стало найважливішою формою для зберігання та пересилання інформації на відстань (порівняно зі звуковою формою, мовою жестів, сигналами).
Під час індустріальної революції винайдено нові (штучні) засоби для передавання інформації на відстань з використанням електрики: телеграф, телефон, радіо і телебачення. Однак до винайдення сучасного комп'ютера, магнітних та оптичних дисків, мобільного телефона треба було чекати майже 100 років.
Сьогодні для тривалого зберігання інформації в комп'ютерах застосовують магнітні й оптичні носії (дискети, диски тощо).
У близькому майбутньому носієм інформації буде штучний мозок роботів тощо. Над цими проектами, можливо, саме декому з вас, сьогоднішніх учнів, доведеться ще попрацювати.
Одиниці вимірювання обсягів інформації на носіях. Найменшою мірою інформації є 1 біт. Це слово походить від скорочення англійських слів binary digit (двійкова цифра, двійковий розряд).
Традиційно для зображення чисел люди користуються десятковими цифрами: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9. їх є десять. Тепер звикатимемо до двійкових цифр. їх є дві: 0, 1. Власне вони називаються бітами.
1 біт - це одна двійкова цифра: 1 або 0.
Розглянемо логічний зміст бітів. На запитання «Деяка подія відбулася чи ні?» можна відповісти: «Так» або «Ні». Кожна відповідь несе 1 біт інформації. Відповідь «Так» прийнято кодувати цифрою 1, а «Ні» — цифрою 0. Виявилось, що будь-яку інформацію можна закодувати ланцюжком символів із нулів та одиниць.
Розглянемо фізичний зміст бітів. Цифрою 1 зазвичай позначають наявність струму в деякому електричному колі, увімкненість пристрою, а цифрою 0 — відсутність струму, вимкненість пристрою.
Однак вимірювати обсяги інформації бітами незручно. Тому інформацію, яка є на носіях, звичайно вимірюють байтами.
1 байт — це обсяг, який може займати на комп'ютерному носії один символ алфавіту, що містить до 256 різних символів (літер, цифр, символів операцій, розділових знаків тощо).
Наприклад, фраза «Ми любимо інформатику» містить 21 символ, у тому числі два пропуски (їх також уважають символами), тому кажуть, що обсяг фрази 21 байт.
Між байтом і бітом таке співвідношення: 1 байт = 8 бітів.
Для вимірювання значних обсягів інформації на носіях використовують такі одиниці: 1 кілобайт, 1 мегабайт, 1 гігабайт, 1 терабайт (тут 1 кіло = 210 = 1024):
1 кілобайт = 1 Кбайт = 1024 байти наближено 103 байтів;
1 мегабайт = 1 Мбайт= 1024 Кбайти наближено 10е байтів;
1 гігабайт = 1 Гбайт = 1024 Мбайти наближено 109 байтів;
1 терабайт = 1 Тбайт = 1024 Гбайти наближено 1012 байтів.
Запитання та завдання
1. Що є ознакою інформаційного суспільства?
2. Що вивчає інформатика?
3. Що означає термін опрацювання інформації?
4. Які процеси ми розуміємо під інформаційними? Заведіть приклади.
5. Що таке інформація?
6. Опишіть словами, графічно чи формулами такі об'єкту, явища і процеси: а) шкільна парта; б) автомобіль; в) рівномірний рух г) вільне падіння тіла; д) кипіння води.
7. Які властивості повинна мати інформація?
8. Наведіть приклад однозначної та неоднозначної інформації.
9. Яка неоднозначність прихована в історичній фразі «Cтратити не можна помилувати»?
10. Наведіть приклади достовірної й недостовірної інформації.
11. Наведіть приклади зрозумілої й незрозумілої інформації.
12. Наведіть приклади актуальної й неактуальної інформації.
13. Наведіть приклади вичерпної й неповної інформацію
14. Що таке носій інформації?
15. Наведіть приклади природних і штучних носіїв інформації
16. Які з наведених процесів можна зачислити до інформаційних:
а) збирання; б) пошук; в) зберігання; г) копіювання; д) охолодження?
17.Які носії інформації є комп'ютерними: а) дерев'яна палиця.
б)магнітний диск; в) шкіряний ремінь; г) оптичний диск; д) тещина?
Література
1. Верлань А.Ф., Апатова Н.В. Інформатика: Підруч. Для учнів 10-11 кл. серед. Загальноосвіт. Шк.- К.: Форум, 2001. – 255 с.
2. Глинський Я. М. Інформатика: 10-11 класи: Навч. Посіб.: у 2 ч. – Ч.1. Алгоритмізація і програмування: 8-ме вид. – Львів: СПД Глинський, 2008. – 256 с.
3. Гуржій А.М. та інші Інформатика та інформаційні технології: Підручник для учнів професійно-технічних навчальних закладів. – Харків: 2003. – 352с.