Успішність процесу навчання пропорційна дотримання основних його принципів, таких як:

  • Науковість навчання;
  • Послідовність і систематичність навчання;
  • Доступність навчання;
  • Наочність навчання;
  • Свідомість і активність у навчанні, розвиток самостійності;
  • Міцність отриманих знань і сформованих умінь і навичок;
  • Індивідуалізація навчання.

Розглянемо докладніше кожен з цих принципів.

Науковість навчання

Наука грає дуже велику роль в житті кожної людини, так як саме наукові знання, перевірені практикою, дають вірне уявлення про об'єктивну дійсність. Принцип науковості навчання вимагає формування в учнів системи наукових знань, які безпосередньо впливають на розвиток особистості учня в цілому і на характер його розумової діяльності зокрема.

Для реалізації цього принципу необхідно представити учням системні взаємозв'язки всередині конкретного предмета, що забезпечить міцну основу для оволодіння новими науковими поняттями. Крім того, учням протягом всього навчання повинні пропонуватися тільки встановлені наукою знання, з чого випливає, що:

  • Навчальний матеріал повинен містити підтверджені наукові факти і знання;
  • В процесі навчання слід використовувати тільки прийняті в науці терміни;
  • Викладач не повинен в процесі навчання користуватися застарілими і жаргонними термінами;
  • Кожне нововведення наукове поняття повинне систематично повторюватися.

Послідовність і систематичність навчання

Чітке усвідомлення кінцевої мети навчання дозволяє вибудувати його послідовно і системно з усіма необхідними якостями: цілісністю, ієрархічністю, цілеспрямованістю. В основі принципу послідовності і систематичності лежать такі наукові положення:

  • Формування системних наукових знань може бути досягнуто завдяки організації безперервного, послідовного і керованого навчального процесу, який будується з урахуванням логіки подання навчального матеріалу і пізнавальними можливостями учнів;
  • Збереження наукових знань можливо тільки при їхньому постійному застосуванні на практиці;
  • Відсутність логічного мислення навіть при великій кількості наукових знань призводить до постійних ускладнень у розумовій діяльності.

В організаційному плані навчання з урахуванням цього принципу будується на основі правил циклічності і концентричності, що має на увазі відображення навчального матеріалу у свідомості учня як цілісної системи взаємопов'язаних знань і умінь.

Послідовне і систематичне навчання дозволяє учням оволодіти навчальним матеріалом на трьох основних рівнях:

  • на рівні відображення (формування загального уявлення про предмет, що досліджується);
  • на рівні розуміння (оволодіння теорією навчального предмета);
  • на рівні засвоєння (застосування отриманих знань на практиці).

Реалізація даного принципу в процесі навчання вимагає дотримання
наступних правил:

  1. Зміст навчального матеріалу має бути розбитий на логічно завершені взаємопов'язані відрізки, які вивчаються послідовно, без великих перерв, оскільки чітка система отриманих знань може запобігти їх забуванню.
  2. У процесі подачі матеріалу необхідно враховувати різні способи засвоєння матеріалу, а також сферу почуттів та емоцій, що передбачає в обов'язковому порядку використання наочності, яскравих фактів з життя та літератури.
  3. Важливо показати учням взаємозв'язок навчального предмета з конкретною наукою, частиною якої він є, і з іншими областями знань.
  4. Послідовність навчання вимагає дотримання правил подачі теоретичного матеріалу: встановлення об'єкта і предмета наукової теорії; виклад її підстав і розкриття інструментарію; пояснення наслідків теорії і меж її застосування.
  5. Необхідно виробляти в учнів чітке уявлення про розвиток цієї науки в історичному контексті.
  6. Системність і послідовність навчання будується на постійному взаємозв'язку знань, одержуваних зараз, з уже отриманими, в сукупності ж ці знання допоможуть засвоїти і зрозуміти ті, які ще належить отримати.

Доступність навчання

В основі принципу доступності лежать класичні правила, сформульовані ще Я.А. Коменським: ​​від легкого до важкого, від відомого до невідомого, від простого до складного. Кажучи іншими словами, в процесі реалізації даного принципу необхідно спиратися на спадкоємність, послідовність і поступовість навчання, так як недостатній рівень підготовки учнів на попередньому етапі навчання може стати причиною поверховості знань, отриманих на цьому і наступних етапах.

Таким чином, дотримання даного принципу вимагає, щоб навчальний матеріал
був:

  • Доступним, тобто грунтувався на наявних в учнів знань та їхньому життєвому досвіді;
  • Достатнім, тобто допомагав виявити досягнутий рівень розвитку учнів, сприяв їх переходу на більш глибокий рівень розвитку або створював помітні передумови для такого переходу;
  • Необхідним для реалізації попередніх принципів успішного навчання.

Крім того, даний принцип вимагає виконання наступних правил:

  1. Необхідно враховувати життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку, їх рівень підготовленості і ступінь можливостей.
  2. При організації навчання важливо встановлювати оптимальний темп навчання відповідно з урахуванням попереднього правила і конкретних умов.
  3. Будь-який матеріал повинен бути засвоєний учнями не на рівні відображення, а на рівні розуміння. З цією метою при навчанні потрібно використовувати такі способи подачі матеріалу, як аналогія, порівняння, зіставлення, протиставлення.
  4. Тільки міцний фундамент може дати гарантію довголіття зведеного на ній будівлі. Саме тому на початковому етапі необхідно обмежуватися мінімальним набором найнеобхідніших знань, але добиватися їх повного засвоєння.
  5. Не можна ставити знак рівності між доступністю і простотою, елементарного навчання. Навчання стає доступним лише в результаті постійної інтенсивної розумової діяльності учнів. І завдання вчителя - допомогти учням засвоїти складні моменти за допомогою простих для розуміння прикладів.

Наочність навчання

Необхідно пам'ятати, що наочність не зводиться до простого зображенню або ілюстрування досліджуваного явища, а являє собою більш широкий комплекс засобів, методів, прийомів, що забезпечують, з одного боку, більш чітке і ясне сприйняття знань, а з іншого боку, формує уявлення про взаємозв'язок досліджуваних явищ з реальною практикою. Говорячи словами Ушинського, необхідно, щоб під впливом учителя «відчуття ... перетворювалися на поняття, з понять складалася думка, і думка наділялася в слово ».

Щоб наочність використовувалася на благо, а не на шкоду, необхідно дотримуватися основних правил застосування принципу наочності у навчанні:

  1. Жоден з видів наочних посібників, спрямованих на різні види сприйняття (зорові, слухові, дотикові тощо) не володіє абсолютними перевагами перед іншим. Важливо враховувати доцільність використання того чи іншого виду наочності при вивченні різних тем або курсів. Часто виникає необхідність використання одночасно декількох видів наочних засобів при вивченні одних і тих же питань.
  2. Дуже важливий творчий підхід вчителя при використанні наочності в залежності від поставленої дидактичної задачі, особливостей навчального матеріалу. Так, наприклад, використання наочності не тільки для ілюстрації, але і в якості самостійного джерела знань для створення проблемних ситуацій дозволяє організувати успішну пошукову та дослідницьку роботу учнів.
  3. Не слід перенасичувати заняття великою кількістю наочності, оскільки це заважає зосередитися і активізувати абстрактне мислення, що перешкоджає розумінню сутності загальних закономірностей і оволодіння глибокими знаннями. Наочність повинна служити лише поштовхом для розвитку абстрактного мислення учнів.
  4. При використанні наочності необхідно враховувати вік і рівень розвитку учнів, оскільки в старших класах краще використання символічної наочності, а не предметної.
  5. Важливо пам'ятати, що наочні посібники ефективні тільки у поєднанні зі словом учителя. Існують різні способи поєднання слова і наочності. Найбільш типовими з них є наступні:
    • Повідомлення відомостей про об'єкти та явища, а потім підтвердження правдивості своєї інформації за допомогою наочних посібників;
    • Придбання учнями знань в процесі безпосереднього спостереження за явищем під керівництвом вчителя.

Свідомість і активність у навчанні, розвиток самостійності

Даний принцип успішного навчання безпосередньо пов'язаний з проблемою мотивації, так як поведінка і діяльність людини, її свідоме ставлення до навчання спонукаються, спрямовуються і регулюються мотивацією. Саме потреби людини є джерелом його активності. Свідомо засвоєні знання є найбільш міцними. При цьому свідомість у засвоєнні матеріалу учнями багато в чому залежить від діяльності вчителя, якому необхідно постійно стежити за увагою учнів в процесі навчання, стимулювати його постановкою проблемних ситуацій.
Реалізація даного принципу вимагає від учителя створення необхідних умов для підвищення рівня загальної пізнавальної активності учня, а також знання і виконання наступних правил:

  1. Особлива роль у свідомому і активному засвоєнні знань належить інтересу, причому не тільки до змісту досліджуваного матеріалу, але і до самого процесу навчання.
  2. Формування чітких мотивів і цілей навчальної діяльності вимагає від учителя знання потреб кожного учня.
  3. Своєчасне виявлення педагогом результатів впливу на мотиваційну сферу учнів, постійний аналіз своєї діяльності та коригування її сприяє гармонійному розвитку свідомості і активності учнів.
  4. Постановка перед учнями проблемних завдань повинна виключати будь-яких механічних дій, так як важливим властивістю свідомості є розуміння учням того, що він робить.
  5. Свідомість і активність краще виробляється в процесі самостійної роботи.
  6. Чим чіткіше учні розуміють цілі та завдання майбутньої роботи, тим вище рівень їх мотивації і, відповідно, свідомості і активності.
  7. Необхідно будувати процес навчання таким чином, щоб засвоєння наступного матеріалу було утруднено без достатнього засвоєння попереднього, оскільки наявність логічного зв'язку між засвоєними і засвоюваними знаннями є суттєвою ознакою свідомості навчання.
  8. Досягнення розуміння учнями внутрішньої сутності предметів і явищ, а також взаємозв'язку досліджуваного матеріалу з вимогами реальної практики значно підвищує рівень їх свідомості і активності.
  9. Обов'язковим елементом процесу навчання повинні стати самоконтроль і самооцінка.

Міцність отриманих знань і сформованих умінь і навичок

Даний принцип є безпосереднім результатом обліку всіх попередніх принципів успішного навчання. Особливість цього принципу в тому, що міцність - це не тільки глибоке запам'ятовування, а й уміння скористатися тим, що має пам'ять.

Зміст принципу міцності отриманих знань, що формуються, умінь і навичок визначається такими основними положеннями:

  1. Необхідно контролювати процес сприйняття учням того чи іншого предмета або явища, тому що краще запам'ятовується свідомо засвоєний і добре осмислений матеріал.
  2. Парадоксальним є той факт, що найбільший відсоток втрати інформації відбувається відразу після вивчення матеріалу. Тому на міцність знань на першому етапі впливає частота і час повторень, які потім знижуються, поступаючись місцем повторення знову вивченого матеріалу.
  3. Знову ж важливу роль відіграє логіка подачі матеріалу, тому що тільки системні знання можуть мати високий ступінь міцності.
  4. Повторення матеріалу має бути побудовано інакше, ніж пояснення цього ж матеріалу, так як необхідно подавати учням один і той же матеріал з різних точок зору.
  5. У процесі навчання слід забезпечувати постійний зв'язок досліджуваного навчального матеріалу з практичною діяльністю.

Індивідуалізація навчання

До кінця XVI ст. навчання було суто індивідуальним, що дозволяло диференційовано здійснювати процес навчання, але ускладнювало процес формування міжособистісних відносин. Вперше досвід колективного навчання був застосований і обгрунтований Я.А. Коменським, але у зв'язку з цим виникла і необхідність принципу індивідуального підходу до учня.

Основне положення принципу індивідуалізації навчання полягає в тому, щоб спостережувані в учнів індивідуальні відмінності в знаннях, структура мислення і властивості особистості використовувати для більш глибокого розуміння загальних психічних особливостей учнів даної групи.

Індивідуальний підхід - це пошук і використання форм і методів роботи з урахуванням індивідуальних особливостей кожного учня для осягнення цілей навчання.

Побудова процесу навчання з урахуванням цього принципу вимагає постійного врахування особливостей мотивації учнів як основи для формування активного ставлення до дійсності. Глибоке розуміння загальних психічних, біологічних, фізичних, вікових особливостей учнів дозволяє глибше бачити прояв індивідуальних особливостей в навчанні.

Таким чином, дотримання цих основних принципів навчання забезпечує успішність засвоєння навчального матеріалу, сприяє формуванню високого рівня інтелектуального та морального розвитку учнів.

Остання зміна: четвер 15 вересня 2011 06:16 AM